«Енергетичне перемир'я» у дизельному тупику, засада на рейках та салюти за гроші Кремля: як танцювати на прапорі НАТО і продавати чужу землю за ціною кави

— Чому «майже»? У чому затримка? — запитує Трамп.

— Та залишилася одна дрібниця. Київ чомусь не хоче віддавати території розміром із Нью-Джерсі...

— З глузду з'їхали! — обурюється Трамп. — Та я б за Нью-Джерсі ще й Делавер доплатив, аби тільки забрали!

Сміх сміхом, але в реальному житті дипломатія Джареда Кушнера іноді дійсно нагадує догляд за зів'ялими помідорами в горщику, як на карикатурі нашого художника: старання є, розмови про «креативні формули» лунають, а от урожай виходить під великим питанням.

Виступаючи на форумі Ялтинської європейської стратегії (YES), Кушнер заявив, що Вашингтон продовжує шукати «правильну формулу» миру, яка б задовольнила всі сторони. Мовляв, якби Україна просто погодилася на територіальні поступки — решта пунктів вже давно були б узгоджені.

Проте шукати «креативні рішення» за рахунок чужої землі — це все одно що намагатися оживити ті самі зів'ялі помідори: результат передбачуваний, а замість великої угоди знову виходить черговий фіаско-натюрморт.

Поки в теплих кулуарах пропонують «креативні формули» поступок, світові медіа вибухнули матеріалами про російський удар дронами по залізничній станції Ягодин, що стався 13 вересня 2026 року всього за два кілометри від українсько-польського кордону та саме після конференції YES.

Подія набула резонансу, адже в зоні ураження опинилися західні політики та дипломати.

Як провідні видання аналізують інцидент на залізничній станції Ягодин та його наслідки?

Der Spiegel (Німеччина)

Видання першим детально описало, що безпосередньо за пасажирським поїздом «Київ — Варшава» (у якого безпілотник пошкодив локомотив) рухався спеціальний приватний поїзд із європейською делегацією. Через атаку спецпотяг терміново зупинили, а пасажирів евакуювали.

У поїзді перебували колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, ексглава МЗС Швеції Карл Більдт, радник канцлера Німеччини з питань зовнішньої політики Гюнтер Зауттер, депутати Бундестагу, дипломати та науковці, які поверталися з Києва після консультацій. Карл Більдт особисто підтвердив інцидент у соцмережі X.

Financial Times (Велика Британія)

Журналісти наголошують, що ця залізнична гілка є «артерією життя» для дипломатичних візитів, якою користувалися світові лідери, включно з президентом Фінляндії Александром Стуббом. Атака ставить під пряму загрозу безпеку «дипломатії на рейках».

Deutsche Welle, AFP, Reuters наводять заяву Верховної представниці ЄС Каї Каллас.

Вона підкреслила, що атака на цивільний поїзд — це спроба Росії залякати Захід і змусити припинити підтримку України, закликaвши у відповідь лише посилювати допомогу.

Euronews повідомляє про реакцію очільника МЗС України Андрія Сибіги, який назвав удар «терором Путіна, що стукає у двері ЄС та НАТО». Польща через інцидент піднімала у повітря військову авіацію, а в прикордонних районах оголошували тривогу.

 Іноземні ЗМІ також цитують речника Кремля Дмитра Пєскова, який цинічно підтвердив удари, заявивши, що «це територія України», тому військові РФ «продовжать виконувати свої завдання».

The Washington Post (США)

Інцидент на станції Ягодин викликав бурхливу реакцію серед безпосередніх учасників подій та високопоставлених гостей, які поверталися з Київського форуму YES.

Експрем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, який перебував в іншому потязі під час удару дрона, одразу використав цей випадок як прямий аргумент для посилення військової та фінансової допомоги Україні:

«Я не знаю, яка спотворена логіка спонукала Путіна підірвати сьогодні вранці український локомотив на польському кордоні. Що ми можемо сказати точно, так це те, що це той самий випадковий і безглуздий напад, якого українці зазнають щодня — навіть на цивільних залізницях. Коли ми збираємося надати їм необхідні засоби протиповітряної оборони? Чому ми не розморозимо готівку Путіна та не віддамо її Україні? На рахунку в бельгійському банку понад 140 мільярдів євро, а в Лондоні — близько 10 мільярдів фунтів стерлінгів. Британія може продемонструвати перевагу».

Колишній директор ЦРУ генерал Девід Петреус підкреслив, що кремлівська атака мала чітку політичну мету — перешкодити Україні отримувати дипломатичну підтримку та залякати західних гостей:

Це безумовно ескалація. Час після конференції YES явно спрямований на те, щоб перешкодити іноземним чиновникам їздити до Києва в майбутньому. Гадаю, наступного разу ми поїдемо на машинах.

Поки європейські політики ховаються у сховищах від російських дронів, а американські дипломати шукають абстрактні «формули», Київ вирішив змінити самі правила гри.

Politico детально аналізує нову велику політичну та військову ставку Володимира Зеленського: перенести відчутні наслідки війни безпосередньо на територію Росії, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів не з позиції ультиматумів, а всерйоз.

Удари роями українських дронів по нафтопереробних заводах, логістичних центрах (включно із складами маркетплейсів Wildberries та Ozon), а також систематичний розладнання авіасполучення роблять війну відчутною для пересічних громадян РФ.

Стратегія Києва полягає у тому, щоб піднімати економічну та політичну ціну війни для російського суспільства й еліт швидше, ніж Путін зможе піднімати ціну для України через повітряний терор.

Дефіцит пального, хаос у логістиці та закрите небо вже викликають невдоволення в Росії.

Експерти, яких цитує Politico, зазначають: хоча російська пропаганда й тоталітарний контроль стримують масові протести, удари по критичній інфраструктурі боляче б'ють по верхівці (що, до речі, раніше вже зазначала «Громада»: «Палаючий театр Карабасів-Барабасів: як намагаються врятувати морду Путіна»).

Російська еліта дедалі частіше доходить висновку, що війна на поточних умовах не може бути виграна, а дії Путіна не зміцнюють, а руйнують безпеку та економіку РФ.

Але Politico наголошує, що ця стратегія — високий ризик. Попереду важка зима, і Кремль розраховує використати свою перевагу в балістичних ракетах та ударах по українській енергетиці.

Водночас боротьба йде на випередження: хто першим вичерпає запас міцності та терпіння еліт.

Поки Дональд Трамп гучно анонсує так зване «енергетичне перемир'я» між Україною та Росією, агентство Reuters видало аналіз: навіть якщо атаки на об'єкти паливно-енергетичного комплексу припиняться, це вже не врятує світовий ринок від глобального дефіциту дизельного пального.

Світова нафтопереробка опинилася в лещатах одразу двох масштабних конфліктів — у Східній Європі та на Близькому Сході.

На ці регіони до ескалації припадало майже 45% усієї морської торгівлі дизелем. Лише з лютого по серпень сукупний чистий експорт дизельного пального з РФ та країн Перської затоки впав на приголомшливі 1,6 мільйона барелів на добу.

Чому навіть можливе призупинення ударів не відновить постачання найближчими місяцями?

Накопичені руйнування: ключові російські об'єкти — включно з Московським НПЗ «Газпромнефти» та Рязанським НПЗ «Роснефти» — зазнавали багаторазових і точкових ударів. Накопичена шкода технологічним установкам виявилася критичною.

Технологічний тупик під санкціями: пошук комплектуючих, спецобладнання та аналогів для ремонту перетворився для РФ на квест. Західні санкції перекрили доступ до передових технологій, а за обмежені альтернативні інженерні ресурси росіянам доводиться жорстко конкурувати з постраждалими НПЗ Близького Сходу.

Ремонт на роки: навіть за найоптимістичнішими сценаріями відновлення російських потужностей займе місяці, а то й роки. Відчутного відновлення експорту пального з РФ не варто чекати щонайменше до наступного року.

Reuters підкреслює: загроза змістилася з простого порушення логістики сирої нафти до глибинної руйнації самих переробних потужностей. На тлі розширення американсько-іранського конфлікту та ризиків для НПЗ у Перській затоці, найважливіше промислове пальне у світі залишатиметься в гострому дефіциті та збереже аномально високі ціни і в 2027 році.

У Палаті представників США розгортається гостра політична драма. Керівництво Демократичної партії відкрито закликає голосувати проти нового законопроєкту про жорсткі санкції проти Росії, розробленого покійним сенатором Ліндсі Ґремом.

Як зазначає Axios водночас республіканцям бракує власних голосів через опір внутрішнього ізоляціоністського крила, тому доля документа залежить від «бунтівних» демократів.

Причина розколу — складна дилема. Законопроєкт передбачає надання адміністрації Дональда Трампа права вводити штрафні мита до 100% проти країн, які залишаються найбільшими імпортерами російської нафти та газу.

Це змушує демократів обирати між двома принциповими позиціями: беззастережною підтримкою України та категоричним небажанням розширювати торговельні повноваження Трампа.

Хто ж ці найбільші імпортери російської нафти?

Головна мішень потенційних 100-відсоткових мит — це країни, за рахунок яких Кремль утримує свій військовий бюджет:

• Китай та Індія — беззаперечні лідери, на яких припадає понад 80% усього російського танкерного експорту нафти. Вони є основними покупцями сортів Urals та ESPO.
• Туреччина — ключовий хаб для переробки російської сировини та постачання нафтопродуктів.
• Сінгапур та ОАЭ — найбільші логістичні й трейдингові вузли, через які оформлюються угоди та діє так званий «тіньовий флот» РФ.

Крім того, у законопроєкті закладено спеціальну виняткову норму (waiver) для країн, які залежать від російського газу менш ніж на 15% та активно скорочують імпорт (це виводить із-під прямого удару таких союзників США, як Японія, Бельгія, Франція та Угорщина).

Проте демократи побоюються, що Трамп використає широкі митні повноваження у власних торговельних війнах, не стільки проти Москви, скільки для шантажу союзників.

Поки одні аналітики розмірковують про технології, а дипломати пересуваються залізницею, німецька медіагрупа RTL випустила розслідування, яке читається як шпигунський трилер.

Журналістка видань RTL, ntv та Stern Анжелік Герай протягом цілого року вела підставний акаунт під псевдонімом «Катя», щоб зсередини вивчити так званих «одноразових агентів» (Wegwerfagenten) Кремля в ФРН.

Щоб привернути увагу російських кураторів, Герай створила образ затятої фанатки Путіна. Вона знімала відео у тільняшці на тлі триколора, ходила з російським прапором навколо Бундестагу та публічно захоплювалася Кремлем.

Вербувальники зв'язалися з «Катею» в Telegram. Схема виявилася типовою для шпигунства нового типу: спочатку дають дрібні й начебто легальні завдання за невеликі гроші — сфотографувати об'єкт, забрати посилку чи купити SIM-карту.

Далі рівень небезпеки зростає: стеження за партією ХДС, оборонними компаніями та збір особистих даних їхніх співробітників. При цьому кожен виконавський «гвинтик» бачить лише свою мікроскопічну частину завдання.

Профіль «Каті» привернув увагу німецького політика Йовіци Йовича з проросійського «Союзу Сари Вагенкнехт». Не підозрюючи, що перед ним репортерка, він дав їй пораду щодо розвитку каналу — наприклад, «потанцювати ногами на прапорі НАТО».

Коли ж вона прямо запитала про його зв'язки зі спецслужбами РФ, той видав шедевральну відповідь:

Я не кажу, що російські спецслужби в цьому беруть участь, тому що вдаю, ніби я дурник. Про таке ж не знають. Тобто теоретично я цього не знаю. А практично — знаю.

 

Після публічного викриття фальшивої «Каті» журналістка одразу почала отримувати погрози розправою. На її голосову пошту прийшло повідомлення: "Якщо спробуєш втекти, отримаєш кулю!".

Для Анжелік Герай робота під прикриттям — це не разовий експеримент, а її професійний почерк.

Книга «Undercover unter Nazis» и мем, присвячений Герай, із соціальних мереж.

Журналістка вже має серйозний досвід занурення в радикальні угруповання: раніше вона видала книжку «Undercover unter Nazis» («Під прикриттям серед нацистів»), де описала свій досвід проникнення в ультраправі та правоекстремістські кола Німеччини. Тож після знайомства з німецькими неонацистами викриття «одноразових агентів» Кремля стало лише черговою логічною главою в її розслідуваннях.

Поки в Капітолії суперечать про нові санкції, демократи у Палаті представників розпочали офіційне розслідування щодо Дональда Трампа-молодшого.

Причиною став гучний викривальний матеріал ProPublica, згідно з яким травневе весілля старшого сина президента США на Багамах із моделлю Беттіною Андерсон частково профінансував російський олігарх Умар Кремльов — близький соратник Володимира Путіна.

Згідно з розслідуванням, Умар Кремльов — очільник скандальної Міжнародної боксерської асоціації (IBA), яку фінансує російський «Газпром», — виклав сотні тисяч доларів на приватну вечірку Trumps у Багамському архіпелазі.

Що оплатив олігарх: оренду одного з двох приватних островів (ціна за добу сягає 100 тисяч доларів) та розкішне салютне шоу вартістю близько 70 тисяч доларів.

Перекази здійснювалися через дубайську структуру, яку IBA використовує для обходу фінансових обмежень.

На закритому заході були присутні всього близько 50 гостей. Серед них — зяті й радники президента США, зокрема Джаред Кушнер. При цьому росіяни на офіційних фотографіях весілля не фігурують, хоча журналісти розгледіли Кремльова на задньому плані одного з приватних знімків у соцмережах.

Провідний демократ Комітету з нагляду Палати представників Роберт Гарсія вже направив офіційні запити до Білого дому та особисто Дональду Трампу-молодшому. Конгресмен вимагає розкрити повні списки гостей, листування з Кремльовим та звіт про будь-які подарунки від іноземців.

Сам Дональд Трамп заявив, що «уявлення не має, хто такий Умар», а свято було лише «післявечіркою на його честь».

Розслідування щодо багамського весілля — далеко не перший випадок, коли прізвище Трампа-молодшого фігурує у контексті російських фінансів. Хоча спроби збудувати хмарочос Trump Tower у Москві так і залишилися на папері, зв'язки з багатими росіянами роками залишалися джерелом натхнення для сімейного бізнесу.

Як нагадують американські медіа, ще у 2008 році на одній із профільних конференцій Трамп-молодший відверто зізнався:

Ми бачимо, як багато грошей тече до нас із Росії.

Тоді мова йшла насамперед про купівлю американської нерухомості. Найяскравіший приклад — угода 2008 року з російським мільярдером Дмитром Риболовлєвим (колишнім власником «Уралкалію»), який придбав маєток Трампа у Флориді за астрономічні $95 мільйонів.

Не обходилося і без політичних реверансів. У жовтні 2016 року, всього за місяць до президентських виборів у США, Трамп-молодший виступив із промовою в паризькому готелі Ritz. Запросила його французька ГО «Центр політичних і міжнародних відносин» — організація, яку аналітики та преса неодноразово ловили на лобіюванні інтересів Кремля в Сирії та інших регіонах.

Тож нинішні багамські фейєрверки за рахунок олігарха з IBA — це лише черговий епізод у давній і дуже прибутковій дружбі.

Читайте також:

Коли гасне маяк: як тріщини в демократії розв'язують руки глобальним агресорам

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.

Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

 Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.